Уперше в українській і зарубіжній славістиці системно досліджено романну творчість Мілана Кундери (1929 р.), всесвітньо відомого чеського письменника-емігранта. Розглянуто художні риси та типологічні особливості його прози як цілісної динамічної системи. Висвітлено екзистенційну проблематику роману, охарактеризовано місце поетики Кундери у загальнокультурологічному контексті, національній і світовій літературній традиції. Визначено поетикальні домінанти творів у аспекті постмодерністського дискурсу. Розкрито інтертекстуальний характер оповіді, особливості оповідної структури роману, ідентифіковано авторські наративні та комунікативні стратегії, виділено ознаки метапрозового дискурсу. Здійснено аналіз структурного рівня оповіді та розкрито архітектоніку текстів, форми та функції авторських наративних стратегій, взаємодію різних суб'єктів оповіді та наративних модусів. За результатами дослідження зроблено висновок щодо поліваріативного характеру поетики романів Кундери, синкретизму поетикальних рис реалізму, модернізму та постмодернізму на всіх рівнях побудови художніх текстів.

  Завантажити