Вперше проведено системне дослідження історії розвитку ідей про самоосвіту в Україні у XIX - на початку XX ст. в історико-педагогічному та соціально-педагогічному аспектах. Конкретизовано сутність поняття "самоосвіта". Виявлено основні тенденції розвитку самоосвіти учнів у вітчизняній педагогіці кінця XIX - початку XX ст. Охарактеризовано основні етапи еволюції ідей щодо організації самоосвіти учнів у вітчизняній педагогіці. Визначено базові рівні самоосвіти (інституційний, позаінституційний, оказіональний). Розкрито особливості розвитку самоосвіти як освітнього феномена. Виокремлено три етапи розвитку ідей про самоосвіту (фрагментарних наукових знань про самоосвіту, створення перших наукових теорій самоосвіти, самоосвітніх концепцій), визначено часові межі даного процесу. Визначено історичні особливості самоосвітньої діяльності та її основні завдання (поширення знань та підвищення освітньо-культурного рівня населення, розумове виховання та формування навичок самоосвіти, самовиховання та саморозвиток з метою подальшої самореалізації особистості). Розглянуто ідеї прогресивних вітчизняних педагогів досліджуваного періоду щодо формування науково-теоретичних засад та розвитку практики самоосвіти. До наукового обігу введено маловідомі та невідомі раніше архівні матеріали. Показано можливість використання вітчизняного досвіду організації самоосвіти в сучасній українській школі.

  Завантажити