Показано, що у період з I ст. до н. е. до початку I ст. н. е. більшість вірменських царів прагнула налагодити стосунки з римлянами. За допомогою союзу з Римом царі Великої Вірменії намагалися протистояти зростаючій експансії Парфії. Відзначено, що менш послідовною політикою була політика Риму стосовно вірменського царства. Гней Помпей перетворив царство Тіграна II з ворожої на дружню державу, однак Марк Ліціній Красс та Марк Антоній порушили союзні відносини з Артаваздом II. Август спробував повернутися до традиційно дружньої політики стосовно Вірменії, але потім був змушений відкрито втрутитись у внутрішні справи союзної держави. Зроблено висновок, що у даний період Велика Вірменія перетворилася на другорядну державу. Політика Риму в другій половині I ст. до н.е. сприяла посиленню сепаратистських настроїв серед вірменської знаті. Занепад Великої Вірменії негативно відбився на політиці римлян у регіоні, тому що вони втратили надійного союзника та були змушені постійно піклуватися про забезпечення свого впливу у Вірменії.

  Завантажити