Доведено обтяжувальний вплив аутоімунного тиреоїдиту (АТ) на перебіг клімактеричного синдрому, стан вегетативної нервової системи (ВНС), структурно-функціональний стан кісткової тканини у жінок з хірургічною та природною менопаузою. Установлено вплив АТ на імунологічну реактивність жінки менопаузального віку, не враховуючи типу менопаузи. Доведено взаємозв'язок рівня антимікросомальних антитіл з вмістом прогестерону. Доведено, що жінки клімактеричного віку, які страждають на АТ, особливо на тлі хірургічної менопаузи, становлять групу ризику тяжкого та тривалого перебігу клімактеричного синдрому, розвитку метаболічних порушень (остеопорозу, серцево-судинних захворювань) вже у ранньому постменопаузальному періоді, що поглиблюються зі зростанням його тривалості. Запропоновано новий підхід до діагностики, профілактики та лікування менопаузальних порушень у жінок з АТ. Доведено доцільність застосування естроген-гестагенної терапії у жінок з клімактеричним синдромом на тлі АТ для редукції симптоматики клімактеричного синдрому, гармонізації ВНС, гормонального гомеостазу, профілактики порушень кісткової тканини, стабілізації аутоімунного процесу в щитовидній залозі, особливо у жінок з хірургічною менопаузою. Запропоновано лікувальні комплекси з використанням патогенетично-обгрунтованих препаратів замісної гормональної терапії та засобів негормональної дії (вегетостабілізувальна терапія та препарати кальцію), які забезпечують зниження частоти та ступеня вираженості ранніх і пізніх постменопаузальних порушень, сприяють профілактиці постменопаузального остеопорозу й аутоімунної тиреоїдної патології.

  Завантажити