Досліджено проблему художнього простору, природу та суть просторових образів. Розглянуто просторову організацію образної системи твору як феномен. Сприйняття простору грунтується на чуттєвому образу зовнішніх предметних характеристик. Запропоновано його визначення як частину загальної моделі світу автора, створеного художніми засобами навколишнього середовища, що репрезентовано кількома взаємозв'язаними феноменами. Художній простір має прояв у всій сукупності його образної організації: у кожному окремому образі та їх взаємному розташуванні. Кожний образ припускає певну просторовість. Просторовий образ утворюється за допомогою слів образотворчої, дескриптивної семантики. Стосовно універсального простору художнього світу запропоновано розглядати образи "відкритого простору", "закритого простору", "внутрішнього простору". Художній простір і його образи реалізують авторську ідею та формують певну систему, у якій особливого значення набуває символ. Символ є своєрідним маркером, що акцентує настрій і почуття реципієнта.

  Завантажити