Розвинуто метод опису складчастості залягання похилих (пологих) вугільних пластів, що базується на використанні ступеневих апроксимуючих поліномів, враховує дані експлуатаційної розвідки залягання пластів та передбачає застосування нової процедури визначення оптимального ступеня апроксимуючих поліномів. Уперше обгрунтовано критерій рельєфу залягання пласта (тектонічних напружень у непорушній вмісній товщі), що характеризує величину геометричної суми головної кривизни у точці гірничого масиву, яка розглядається. Експериментально за натурних умов підтверджено істотну взаємозалежність кривизни рельєфу залягання пласта та проявів гірничого тиску під час ведення гірничих робіт (збільшення зміщення порід контуру виробок та відносної площі вивалів порід у лавах, а також локальний взаємозв'язок газодинамічних явищ з зонами високих значень кривини залягання пластів).

  Завантажити