Досліджено розвиток теоретичних концепцій апеляційного провадження у дорадянський, радянський і сучасний періоди, виділено фактори, що вплинули на їх формування. Визначено критерії, яким повинна відповідати стадія перевірки судових рішень, що не набрали законної сили, для найбільш ефективного виконання її завдань, встановлених кримінально-процесуальним законодавством. Розкрито зміст поняття, охарактеризовано систему та функціональне призначення вироків та ухвал апеляційного суду у кримінальному судочинстві. Проведено дослідження апеляційного розгляду як форми перевірки судових рішень, що набрали законої сили, в якій вимога щодо можливої швидкості остаточного вирішення кримінальної справи повинна поєднуватися з належною реалізацією принципів кримінального судочинства. Розглянуто шляхи удосконалення даної стадії кримінального процесу за наведеними критеріями. Розглянуто рішення апеляційної інстанції у співвідношенні з іншими судовими рішеннями з кримінальних справ і визначено їх роль у досягненні мети кримінального судочинства. Виявлено істотні риси окремих видів рішень апеляційного суду як актів правосуддя, що мають остаточний характер. Сформульовано пропозиції щодо подальшого удосконалення практики прийняття рішень апеляційним судом з урахуванням наданих законом процесуальних можливостей щодо встановлення нових фактів безпосередньо в апеляційній інстанції та дослідження доказів у справі за умов судового слідства. Проаналізовано судову практику та виявлено проблемні питання щодо застосування процесуальних норм, які регламентують апеляційне провадження.

  Завантажити