Уперше в українській юридичній науці здійснено комплексне дослідження права як аксіологічного феномена та вивчено ціннісну природу права як необхідну умову його ефективного функціонування. Розглянуто правове регулювання суспільних відносин у вигляді цілісного пізнавального процесу, інтенсивність та ефективність якого значною мірою обумовлює ціннісну реалізацію права. Розкрито зміст філософсько-правової категорії "цінність" і доведено, що цінності, які задовольняють соціальні потреби та інтереси, є невід'ємною складовою правової культури та критерієм оцінки суспільних правовідносин. Встановлено, що у відношеннях між цінністю права та правовими цінностями провідну роль відіграє їх єдність, характерною особливістю якої є взаємообумовленість, в якій найбільш повно та виразно проявляються досліджувані цінності. Обгрунтовано положення про відображення правових цінностей на всіх етапах пізнання та функціонування права, встановлено значення юридичної практики як інтегрального критерію ціннісних характеристик права у їх єдності. Встановлено, що правотворчості притаманний ціннісно-правовий аспект, а її продукт (юридична норма) є своєрідним втіленням органічної єдності цінності права як соціального феномена та інструментальної цінності права. Проаналізовано природу правових цінностей, притаманних громадянському суспільству та доведено, що завдяки їм реалізуються основні функції права, які забезпечують, закріплюють та стимулюють цінності громадян, об'єднань і політичних партій. Доведено значимість правової аксіології, зокрема збереження та зміцнення основоположних, "вічних" правових цінностей, що сприяє подальшому інтелектуальному збагаченню вітчизняного права. Обгрунтовано, що єдність гносеологічного та аксіологічного підходів до права як одного з дієвих засобів суспільної самоорганізації орієнтує українське суспільство на необхідність удосконалення права шляхом взаємоузгодження правових і загальнолюдських цінностей.

  Завантажити