Досліджено проблему підвищення якості діагностики порушень слухового аналізатора у хворих на цукровий діабет (ЦД) та визначено групи "ризику" на підставі порівняльного аналізу даних психоакустичних і електрофізіологічних досліджень залежно від його типу з урахуванням даних реоенцефалографії (РЕГ) і електроенцефалографії (ЕЕГ) з урахуванням його типу - I чи II, а також показано можливість розвитку сенсоральної приглухуватості (СНП) у більшості таких хворих як результату судинних змін. Проведено порівняльний аналіз результатів клінічних, психоакустичних і електрофізіологічних досліджень у хворих на ЦД з урахуванням його типу, а також стану слухової функції, який дозволив підвищити якість діагностики слухових порушень, зокрема, у ранньому доклінічному періоді, що дає змогу визначити групи "ризику" і своєчасно реалізувати лікувально-профілактичні заходи та запобігти розвиткові СНП у хворих на ЦД I та II типів. Установлено, що за умов ЦД I та II типів страждають всі відділи слухової системи, а саме: периферійний та центральний (стовбуромозкові та коркові). З урахуванням часових показників КСВП доведено, що за ЦД II типу у порівнянні з ЦД I типу мають місце більш виражені порушення у стовбуромозкових структурах слухового аналізатора.

  Завантажити