Проведено філософсько-політичний аналіз категорії влади громадянського суспільства з метою обгунтування її змісту як цілісної самодостатньої системи та підсистеми у соціальній структурі країни, відкритої для необмеженого обміну з навколишнім середовищем речовиною, енергією та інформацією, здатної до самовідтворення та необмежного розвитку у часі та просторі. Досліджено генезис, природу, сутність, форми, види, різновиди та особливості недержавної влади. Виявлено, що специфіка явища полягає у підкоренні одного суб'єкта громадянського суспільства іншому за принципом "суб'єкт - суб'єктних" відносин, лежить в горизонтальній площині, обумовлюється індивідуалістичним принципом і приватними інтерсами, характеризується несиловими засобами досягнення мети, основою яких є механізм угод між рівними агентами ринкових відносин та інститут свідків. Проаналізовано морфологічний аспект системи недержавної влади, визначено її функціональні можливості, показано роль і місце у процесі саморегуляції соціального устрою країни. Досліджено актуальні проблеми становлення влади громадянського суспільства за умов української політичної реальності. З'ясовано, що провідним фактором самореалізації влади громадянського суспільства в Україні за сучасних умов є архетипна саморегуляція, оскільки нормативний рівень (держава) ще тільки формується, а розвиток громадянського суспільства обтяжений процесом глобалізації, що втягує його у принципово інший алгоритм еволюції соціального світу з пріоритетним значенням цілеспрямованої державної політики, та потужною неформальною владою негромадянського суспільства.

  Завантажити