Комплексно досліджено політику Другої Речі Посполитої стосовно християнських конфесій у контексті відновлення її державності (1018 - 1926 рр.). Висвітлено загальні стратегічні цілі Польської держави у релігійній сфері. Розглянуто характерні вектори та специфіку розвитку відносин Польської держави з окремими християнськими конфесіями - римо-католицьким костьолом, греко-католицькою, православною та протестанськими церквами. Вивчено технології практичної реалізації цілей держави у релігійній політиці. Розкрито характер використання досвіду відносин з церквами, які до 1918 р. підпорядковувалися конфесійному законодавсту Росії, Німеччини й Австро-Угорщини (частина земель цих країн увійшла до складу відродженої Польщі). Проаналізовано тактичні засоби та методи державної політики у Другій Речі Посполитій стосовно окремих конфесій. З'ясовано тенденції та умови їх розвитку.

  Завантажити