Досліджено особливості функціонування синтаксичної підсистеми у поетичних текстах В.Стуса. Головну увагу приділено ролі та функціям композиції речення у процесі художньої комунікації, виявленню рис макросинтаксису, які органічно притаманні ідіостилеві В.Стуса та впливають на творення ефекту "енергійності", "м'язистості" його поетичного слова. За допомогою об'єктивних формальних методів структурно-прикладної лінгвістики експліковано структури речень В.Стуса й описано їх істотні характеристики, на підставі яких установлено найважливіші щодо художньої комунікації індивідуально-авторські синтаксичні риси творчої манери поета. За результатами опрацювання фактичного матеріалу встановлено функціональне навантаження і роль в актуальному членуванні речення явищ поетичного синтаксису митця, а саме: парцеляції, приєднання, повторення синтаксичних конструкцій, переважної автоадресованості присудків-імперативів, чисельності означено-особових і номінативних речень, уживання граматично невмотивованих розділових знаків з експресивною метою. Здійснено спробу співвіднесення окремих синтаксичних явищ ідіостилю В.Стуса з ключовими позиціями його світогляду. Зроблено спробу системно описати макросинтаксичний рівень ідіостилю В.Стуса.

  Завантажити