Розглянуто поетику постмодерністської інтелектуальної драми Т.Стоппарда. Наведено огляд розвитку інтелектуалізму в європейській художній літературі, початковим етапом якого вважається доба Просвітництва. Встановлено, що постмодерністська драма Т.Стоппарда акумулює ознаки інтелектуалізму новітнього типу. Поетику інтелектуальних драм митця проаналізовано у трьох головних аспектах: специфіку картини світу та концепцію героя; інтертекстуальність; принцип гри. Виявлено їх постмодерністську та постструктуралістську забарвленість: світ, людська доля, художній твір у контексті драм є текстом у постструктуралістському розумінні, в якому відсутні звичні опозиції "життя - смерть", "гра - реальність". Досліджено оригінальну концептуальну тріаду Т.Стоппарда - "кохання - забуття - творчість". Висвітлено еволюцію героя від блазня-псевдоінтелектуала до мислителя, а його статус визначено як парадоксальний та двоїстий. Виявлено присутність інтертекстуальності не лише у діалогах, але й у ремарках. Розглянуто розгалужену систему лейтмотивів, а також наявні/приховані пародокси, мовну гру, елементи метатеатральності, які свідчать про установку на тотальну гру, де всі рівні - від художньо-естетичних до філософських - висвітлюють прихований трагізм буття.

  Завантажити