Визначено системну роль процесів глобалізації для спеціалізації сучасних національних економік у конкурентному контексті, зокрема проаналізовано нові параметри конкурентної боротьби, яка відбувається не тільки на рівні держав, але й на рівні угруповань країн, найбільш впливових міжнародних блоків. Доведено, що ключовим інструментом закріплення провідних конкурентних позицій індустріально розвинутих країн є забезпечення контролю над базовими технологіями. Визначено об'єктивні та суб'єктивні чинники національної конкурентоспроможності. Обгрунтовано соціально орієнтований характер моделі конкурентної національної економіки, зокрема виявлено функціональний зв'язок між перерозподілом валютно-фінансових ресурсів, поточним рівнем добробуту в певній країні та конкурентністю продукції, економіки загалом та показано, що фінансовий статок об'єктивно супроводжується можливостями додаткового фінансування НДДКР, розвитком технологій у передових країнах і зниженням витрат на базові життєві, соціально-економічні потреби найбідніших держав світу. Вперше доведено, що забезпечення національної конкурентоспроможності передбачає проведення цілеспрямованої інноваційної політики поглиблення міжнародної спеціалізації, розвитку високотехнологічних галузей відповідно до сучасних тенденцій НТП, підтримки соціально орієнтованих сфер економіки. Визначено найбільш доцільні важелі державного втручання для покращення параметрів конкурентоспроможності за умов України. Обгрунтовано необхідність обрання в Україні композитної моделі зовнішньої орієнтації економічних зв'язків.

  Завантажити