Вперше досліджено особливості гемоліквородинамічних перетворень за тяжких (деструктиних) і нетяжких (функціональних) уражень центральної нервової системи (ЦНС) протягом відновного періоду та поглиблено уявлення про механізми формування різних клініко-патогенетичних варіантів перинатального гіпоксичного ушкодження ЦНС. Розроблено патогенетичну та клініко-допплерсонографічну моделі розвитку синдрому ліквородинамічних порушень, за допомогою яких обгрунтовано неможливість створення уніфікованої схеми медикаментозної реабілітації. Вперше встановлено критерії для визначення компенсаторної або патологічної спрямованості змін церебральної гемодинаміки за перинатальних гіпоксичних уражень ЦНС у доношених немовлят і розроблено технологію діагностики транзиторних гемоліквородинамічних порушень у дітей з гіпоксичними ураженнями ЦНС. Запропоновано критерій клінічної інтерпретації змін допплерсонографічних показників за межами неонатального періоду. Доведено роль дизрегуляції системи церебральної та вісцеральної гемодинаміки у виникненні функціональних порушень шлунково-кишкового тракту у дітей перших місяців життя. Показано статевий диморфізм клінічних і допплерсонографічних проявів перинатальної патології ЦНС за межами неонатального періоду. Удосконалено методи корекції порушень гемоліквородинаміки у разі перинатальних післягіпоксичних уражень ЦНС, на базі яких розроблено патогенетично обгрунтовані схеми використання вазотропних засобів.

  Завантажити