Вперше встановлено залежність між ступенем периферичних вітреохоріоретинальних дистрофій (ПВХРД) та топографо-анатомічними особливостями ока, тобто розтягненням очного яблука в одному з квадрантів (у зовнішній половині очного дна в 39,6 %). Визначено, що коефіцієнт кореляції Крамера C = 0,22. Виявлено, що розтягнення ока в одному з квадрантів призводить до зменшення насичення кров'ю судин циліарного тіла, коефіцієнт кореляції Крамера C = 0,55. Встановлено, що дані патогенетичні фактори знижують трофіку оболонок ока та сприяють розвитку ПВХРД. Визначено, що ймовірність розвитку ПВХРД пов'язана більшою мірою з такими характеристиками, як температура циліарного тіла, базальна температура, діаметр рогівки та горизонтальний діаметр ока, що дає змогу в окремих випадках прогнозувати виникнення даної патології, використовуючи лише ці параметри. Розроблено математичну модель ймовірності розвитку ПВХРД. Запропоновано алгоритм лікувально-профілактичних заходів. Впроваджено склеропластичні операції, в поєднанні з кріоретинопексією та реваскуляризацією.

  Завантажити