Експериментально та теоретично обгрунтовано інформативність і доцільність використання показників стану сполучної тканини (глікопротеїнів, хондроїтинсульфатів, фракцій глікозаміногліканів і лужної фосфатази) у сироватці крові за діагностики різних, зокрема ранніх, стадій остеоартрозу в собак. Установлено, що моделювання посттравматичного остеоартрозу колінних і кульшових суглобів білих щурів за рахунок повношарового пошкодження суглобового хряща оперативним шляхом призводить до порушення структури та метаболізму кісткової та хрящової тканин, що супроводжується різного ступеня зростанням концентрацій біохімічних речовин, що відображає стан тканин суглобів тварин у сироватці крові залежно від стадії процесу. У разі внутрішньо-м'язового введення цим тваринам глюкозаміногідрохлориду за дози 50 мг/кг маси тіла відбувались уповільнення прогресування дистрофічно-деструктивного процесу та репарація кісткової тканини у зоні дефекту, що доведено на підставі даних гістологічних і біохімічних досліджень. У процесі обстеження собак за допомогою зазначених показників установлено їх нормативні значення, а також показано їх діагностичну цінність стосовно собак ахондро- та хондродистрофоїдних порід. Доведено, що за дисплазії кульшових суглобів і спонтанного остеоартрозу собак порушується співідношення сироваткових глікозаміногліканів. Показано доцільність використання ГАГ-містких препаратів під час проведення комплексного лікування остеоартрозів собак за умов контрольних клініко-біохімічних досліджень (визначення вмісту глікопротеїнів, фракцій глікозаміногліканів й активності лужної фосфатази). Запропоновано новий метод аутопластики ушкоджень суглобової поверхні кульшових суглобів білих щурів і собак трансплантатом з проксимального відділу ребра під подальшим контролем досліджень з використанням клінічних, рентгенологічних, томографічних і біохімічних методів.

  Завантажити