Розглянуто лінгвістичний статус категорії оцінки, з'ясовано її суть та структуру, проаналізовано основні класифікації типів абсолютної оцінки, розкрито прагматичну зумовленість функціонування власне оцінних та контекстуально оцінних номінацій у кваліфікативних мовленнєвих актах. На підставі грунтовного вивчення фактичного матеріалу (картотека налічує близько 6000 найменувань з кононативною оцінною семою) здійснено комплексний системний аналіз оцінно-образних номінацій з урахуванням їх структурно-семантичних, комунікативно-функціональних особливостей. Встановлено співвідношення об'єктивного (деонтичного, ознакового) та суб'єктивного (аксіологічного, власне оцінного) факторів оцінки в процесі активізації конотативних сем позитивного чи негативного характеру. З'ясовано роль внутрішньої форми слова як імпліцитного вияву оцінності. Проаналізовано ілокутивні функції, що актуалізуються оцінно-образними номінаціями. Згідно з результатами аналізу текстів "малої прози" кінця XIX - початку XX ст. доведено, що оцінно-образні найменування як стрижневі елементи окремих мовленнєвих актів і художнього тексту в цілому є характеризуючими, образотворчими компонентами, засобами текстотворення та структурування, а також індивідуалізації авторської манери письма.

  Завантажити