Виявлено на культуроосвітніх матеріалах України та матеріалах зарубіжних країн, міжнародних організацій комплекс рушійних сил і практичних шляхів (розширення сутнісного змісту поняття "культура", обумовленого початком розбудови суспільства знань, явищ глобалізації та інших планетарних процесів. Запропоновано зміст нової моделі індивідуальної та колективної поведінки, творчої автономії, громадянської та професійної толерантності та іншого), здатних посилити освітньо-виховну роль культурознавчих дисциплін і сприяти формуванню менталітету, соціалізації людини нового століття. Доведено примітивізм ідеї "інтернаціональної за змістом, соцреалістичної за формою" культури, ретрохарактер і неевристичність успадкованих від радянського періоду уявлень про мету, шляхи та методи застосування національного та світового культурного доробку в навчально-виховному процесі. Виявлено причини появи, освітньо-культурну роль Декларації принципів толерантності ЮНЕСКО та міжнародних конвенцій про охорону світової культурної та природної спадщини. Обгрунтовано роль цих документів у розвиткові рівноправного розмаїття культури України. Проаналізовано зміст загальної культурознавчої дисципліни у вищій школі з урахуванням педагогічної мети і засобів упровадження до навчально-виховного процесу. Запропоновано концепцію дисципліни "Інтегроване культурознавство" для студентів вищої школи спеціальностей "видавнича справа і редагування", "журналістика". Розкрито функціональну пластичність автектичних засад національної спадщини, які сприяють вихованню вміння в студентів формувати високий інформаційно-культурний рівень та відповідальність за духовність культури України майбутнього. Розкрито освітню технологію впровадження культуроохоронних алгоритмів до діяльності майбутнього фахівця.

  Завантажити