Розглянуто систему специфічних принципів тлумачення юридичних норм щодо прав і свобод людини. Встановлено зумовлені зазначеними принципами спільні та відмінні риси використання кожного з відомих способів тлумачення, а також специфіку відповідної правотлумачної діяльності (тлумачення-з'ясування та тлумачення-роз'яснення) на матеріалах практики Євросуду та КСУ щодо з'ясування ними змісту прав і свобод людини. Виявлено співвідношення між різними способами тлумачення, їх певної субординованості та пояснення їх "нерівноцінності" у досліджуваній правотлумачній практиці. Визначено особливості тлумачення за "обсягом", здійснюваного стосовно юридичних норм і прав людини. Оцінено ступінь відповідності зазначеним принципам правотлумачної практики КСУ. Пояснено можливості неоднозначного тлумачення Євросудом юридичних норм щодо прав і свобод людини за неоднакових (ситуативних) умов їх застосування. Надано характеристику специфіки співвідношення офіційного правотлумачення та правотворчості у практиці Євросуду, а також характеристику юридичної сили прецендентних рішень Євросуду стосовно його подальшої правотлумачної діяльності та їх впливу на правотлумачну й правотворчу діяльність держав-учасниць. Запропоновано класифікацію використовуваних Євросудом власних прецендентів за способом посилання, характером використання змісту преценденту, сферою поширення юрисдикції Ради Європи, а також класифікацію рішень Євросуду за характером їх обов'язковості і сферою чинності та класифікацію здійснюваного КСУ систематичного тлумачення.

  Завантажити