Вивчено всі найменування осіб, ужитих в 64-х творах української художньої прози кінця XIX - XX ст. Проаналізовано 3 648 найменувань, зокрема неантропонімних, що в межах конкретного художнього твору виконують функції власних назв. Установлено співвідношення вживання антропонімів, замінників імен та безіменної омінації для називання осіб у кожному конкретному творі. Досліджено основні способи передачі різних видів українських антропонімів засобами німецької мови та взаємозв'язок цих способів. Проаналізовано варіативність графічного та звукового оформлення українських антропонімів у німецьких перекладах. Виявлено функціональне навантаження онімів у художніх текстах і з'ясовано, якою мірою найменування зберігають свої функції у перекладах і в які способи перекладачі цього досягають.

  Завантажити