Встановлено частоту виникнення ектазії верхніх сечових шляхів (ВСШ) у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози та її вплив на функцію нирок. Визначено чотири основні механізми формування ектазії ВСШ. Встановлено частоту зворотності хронічної ниркової недостатності після хірургічного лікування у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози та ектазію ВСШ. Визначено чинники, які впливають на ефективність лікування даної категорії пацієнтів. З'ясовано діагностичну цінність сучасних методів обстеження досліджуваної патології та розроблено відповідний алгоритм залежно від механізму розвитку ектазії ВСШ. Доведено оптимальність використання сонографічного методу дослідження для вибору діагностики за даного захворювання, за допомогою якого можна встановити ступінь ектазії та зворотність змін порушень у верхніх сечових шляхах. Встановлено регламентоване значення екскреторної урографії та радіонуклідних методів у зв'язку з переважною хронічною нирковою недостатністю. На підставі одержаних результатів обстеження пацієнтів у доопераційному та післяопераційному періодах через 3, 6 та 12 місяців розроблено показання та протипоказання щодо хірургічного лікування хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози з ектазією ВСШ залежно від механізму її виникнення. Доведено, що проведення цистостомії під час механічного стискання вічок сечоводів не забезпечує лікувального ефекту операції. Запропоновано методику одномоментної простатектомії з надлобковим дренуванням з застосуванням допоміжного провідника, за допомогою якого зменшується травматичність проведення уретрального катетеру з метою загоєння надлобкової нориці.

  Завантажити