На підставі аналізу наукової спадщини відомого українського ученого О.Новицького досліджено погляди мислителя щодо визначення сутності предмету й основного завдання філософії, а також встановлення періодизації історико-філософського процесу. Особливу увагу приділено розгляду проблеми співвідношення філософії та релігії, віри та знання в теоретичній концепції О.Новицького. Обгрунтовано положення про те, що О.Новицький не тільки виділяє специфічний предмет філософії як науки, але й розмежовує його з предметом конкретних наук. Як наслідок, таким предметом є чисте мислення, виражене в ідеях розуму, джерелом формування якого є не досвід, а дух. Доведено, що ідеї О.Новицького відповідають основним критеріям західноєвропейської філософії та репрезентують самобутній, оригінальний спосіб тлумачення фундаментальних філософських проблем. З'ясовано, що, поділяючи деякі методологічні принципи Г.Гегеля у дослідженні історико-філософського процесу та християнсько-теологічної періодизації історії, О.Новицький створює нову концепцію, названу ним "емпірико-раціональною побудовою історії філософії", спрямовану на подолання емпіризму Г.Гегеля. Встановлено методологічні засади наукових досліджень ученого щодо з'ясування механізмів взаємодії філософії з релігією та розвитку всесвітнього історико-філософського процесу. Розкрито концептуальне розуміння історико-філософського процесу О.Новицьким та показано суттєву роль ученого у становленні історії філософії як науки.

  Завантажити