Створено модель гострого холециститу (ГХ), яка патогенетично наближена до клініки, проведено аналіз клінічних проявів та морфофункціональних змін у процесі розвитку та перебігу різних форм ГХ в експерименті, що дало змогу уточнити ланки патогенезу та особливості захворювання в різні періоди його розвитку. Виявлено кореляційний взаємозв'язок між найбільш інформативними клініко-діагностичними показниками комплексного дослідження стану гепатобіліарної системи (клінічних, біохімічних, імунологічних), морфологічних (морфометричних, гістологічних, електромікроскопічних) залежно від різних форм ГХ, тривалості захворювання та наявності ускладнень. З урахуванням вираженості порушень основних функціональних показників і морфологічних змін печінки, жовчного міхура й жовчних шляхів розроблено критерії оцінки тяжкості стану хворих, виявлено групи ризику, установлено ступені вірогідності прогнозування ймовірного перебігу ГХ та виникнення його ускладнень. Розроблено алгоритм-схему показань диференційного підходу до вибору методу лікування хворих на ГХ залежно від ступеня ризику та ймовірного прогнозу перебігу захворювання. Визначено межі консервативного лікування та надано клінічне обгрунтування своєчасності й доцільності оперативного втручання (лапароскопічного, лапаротомного) у кожному конкретному випадку захворювання (екстрені, термінові, відстрочені). Установлено ступені складності виконання лапароскопічної холецистектомії та уточнено інтраопераційні показання до конверсійної холецистектомії. Показано, що лапароскопічна холецистектомія є малотравматичним втручанням, яке дає змогу скоротити частоту ускладнень, зменшити тривалість перебування хворих у стаціонарі та може бути застосованим як один з головних методів хірургічного лікування хворих на ГХ, неускладнений перитонітом, механічною жовтяницею та панкреатитом.

  Завантажити