Обгрунтовано теоретичні та методичні засади оптимізації лісистості західного регіону України, які базуються на збільшенні площі лісових насаджень, держлісфонду шляхом додаткового заліснення низькопродуктивних, еродованих земель, яких вилучено з сільськогосподарського користування, та забезпечення оптимального співвідношення компонентів агроландшафтів. Досліджено основні причини зменшення площі лісів на прикладі Львівщини та Тернопільщини, встановлено етапи, межі та інтенсивність процесів десільватизації. Опрацьовано теоретичні та методичні принципи і проведено ретроспективний аналіз динаміки лісистості. Розроблено еколого-економічні та лісивничі принципи зонування та проведено розподіл території західного регіону України на господарські райони з метою оптимізації лісистості. Вивчено вплив структури земельних угідь у межах виділених господарських районів регіону на ерозію грунтів, установлено залежність інтенсивності ерозійних процесів від площі сільськогосподарських земель, їх розораності, лісистості території та просторового розташування сільгоспугідь, лук і лісових насаджень за елементами рельєфу. Одержано дані щодо впливу масивних, дрібномасивних та смугових захисних насаджень різноманітного складу, площі та конструкції на швидкість вітру, температуру та вологість повітря і грунту та специфіку відкладання снігу, встановлено межі мікрокліматичного впливу захисних лісових насаджень, в яких спостерігається підвищення врожайності сільськогосподарських культур та розраховано параметри оптимального сільськогосподарського поля. Уперше для умов регіону встановлено критерії оптимізації лісистості та проведено їх бальну оцінку господарських районів, розраховано моделі оптимізації лісистості, обгрунтовано та визначено параметри мінімального, середнього і максимального збільшення площі лісових насаджень. На новому теоретичному та методичному рівні розроблено концепцію формування оптимальної лісистості в межах виділених господарських районів західного регіону України.

  Завантажити