Вперше здійснено комплексне дослідження ономастичного простору (поетонімосфери) художніх творів М.Хвильового різних жанрів (оповідань і новел 1921 - 1923 рр., повістей і оповідань 1923 - 1927, 1927 - 1930 рр., незакінчених творів і нарисів). З'ясовано функціональне навантаження, особливості вживання, варіативність і частотність власних назв усіх (11-ти) онімних розрядів. Встановлено, що використання онімів залежить від змісту та тематики твору митця, що й зумовлює функціонування певної онімної лексики, організацію особливостей онімного простору. Зроблено висновок, що М.Хвильовий наслідує загальні традиції іменування персонажів, характерні для періоду 1920 - 1930-х рр., реальної топонімії, за допомогою онімів створює реалістичний фон оповіді. Показано, що власні назви у творах М.Хвильового є незамінним способом когезії, своєрідними знаками-ідентифікаторами, сприяють розкриттю авторської концепції. Обгрунтовано твердження, що великий діапазон і різноманітність онімії - яскраве свідчення масштабності мислення та прагнення М.Хвильового вичерпно, детально та правдиво відобразити реальні події у художніх творах. Виявлено тенденцію використання все більшої кількості онімів, неухильну їх динаміку від романтичності до народної реалістичної узвичаєності. Встановлено, що досить помітною прикметою "онімного письма" М.Хвильового є вживання у більшості творів іншомовних онімів.

  Завантажити