Виконано комплексний аналіз літературної ономастики всіх поетичних творів Ліни Костенко до збірки "Вибране" (1989 р.) включно, з'ясовано специфічні особливості їх ономастичного простору. Ужиток онімів різниться залежно від етапів творчості поетеси та жанру і тематики твору. З часом кількості уживаних власних назв збільшуються, а їх художні функції урізноманітнюються, зростає онімічна глобальність, посилюється конотативне, експресивне наповнення онімів - до переростання їх у конотоніми, змінюється співвідношення онімічних розрядів. Уживаність антропонімії дещо знижується за рахунок підвищення впливовості топонімії та теонімії, а також астронімії. Вимогливий добір онімів та включення їх у належні контексти робить власні назви одним з найважливіших компонентів твору й дійовим художнім засобом.

  Завантажити