Виділено нову для української культурології, філософії, філології, історії та антропології проблематику в дослідженні тіла та тілесності в Античності, зокрема в гомерівських поемах "Іліада" та "Одіссея". У зв'язку з розглядом тілесної проблематики зміщено акценти з "органів свідомості" гомерівської людини та її відношення до власного "я" у бік вивчення епічного тіла та його стосунків зі світом. Виокремлено та класифіковано основні словообрази, якими в епосі вербалізовано ті або інші аспекти тіла героя. Розроблено метод інтерпретації Гомера, в якому як основний "термінологічний апарат" виступає гомерівський лексикон, а застосування сучасних концепцій та понять зведено до мінімуму. Обгрунтовано розуміння тексту через самий текст і тіла конкретної епохи на підставі вивчення образів тіла в текстах даної епохи. Зосереджено увагу на мові оригіналу, що дозволило виявити між різними тілесними образами суттєві відмінності, які недостатньо враховуються перекладами. Започатковано "мультитекстове" прочитання Гомера з обраної проблематики - холістичний та історично котекстуалізований підхід до давніх текстів, який в ідеалі має об'єднувати александрійське видання Гомера, відомі варіанти з папірусів, схолії, коментарі, цитування. Як альтернативну до існуючих теорій "множинного" героїчного тіла (Б.Снеля, Н.Остіна) розроблено теорію "уразливого" тіла (започатковану Н.Лоро) як домінувального в Гомеровому епосі образу.

  Завантажити