Розглянуто проблему визначення поняття "неофольклоризм" у контексті музичного мислення. На базі дослідницьких інтересів за творами Б.Бартока та І.Стравінського, які мають фольклорну генезу, систематизовано принципи художнього методу та стильові ознаки неофольклоризму, розкрито філософсько-естетичні та соціокультурологічні передумови виникнення даного явища в музичній практиці першої половини ХХ ст. Запропоновано функціонально-генетичний підхід до аналізу неофольклорних опусів, методику якого продемонстровано на прикладі маловивчених творів С.Прокоф'єва. Зроблено висновок про роль неофольклорних відкриттів першої половини ХХ ст.

  Завантажити