Розглянуто творчість представників празької школи з погляду творення ними нового "національного міфу", якому властиві еволюційні процеси, від активного пошуку національної ідентичності, міфологізації історії та етноландшафту, від створення міфу про власну націю до розкладу основних мотивів, деструкції, психологічної виснаженості, від національного месіанізму до етико-антропологічної домінанти. З використанням даного підходу віднайдено спільні мотиви й загальні тенденції творчості, які були об'єднуючим фактором поезії празької школи. Зроблено спробу комплексно проаналізувати світогляд і стилістику, витоки націоналізму та шляхів оновлення літератури. Виявлено закономірності розвитку національної літератури поза межами країни.

  Завантажити