Досліджено особливості радянської модернізації системи освіти в УСРР в 1920 - 1930 рр. Проаналізоваано рівень інтелектуального потенціалу українського суспільства у даний період. Встановлено соціально-професійний статус і культурно-освітній рівень професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів, учителів загальноосвітньої школи, визначено їх роль і місце в суспільстві та науковий внесок у розвиток соціально-гуманітарних дисциплін. Детально проаналізовано літературу 1920-х рр. Обгрунтовано значення терміну "науково-педагогічна інтелігенція", здійснено історіографічний аналіз праць радянських і зарубіжних учених. Досліджено теоретичну та практичну діяльність професорів академічних кафедр і вищих навчальних закладів, їх дослідну та викладацьку роботу. Зазначено, що науково-педагогічна інтелігенція є об'єктом та предметом дослідження у контексті соціальної історії, а сама вона розглядається як суб'єкт культурно-освітнього та суспільно-політичного життя, творець, носій і своєрідний власник інтелектуального потенціалу країни. Висвітлено персональний склад науковців вищої школи, їх освітній рівень і соціальне походження. Досліджено специфіку адаптації так званої "старорежимної" (дореволюційної) інтелігенції та "червоної професури" до нових політичних умов.

  Завантажити