Досліджено проблеми специфіки та взаємодії наукового та художнього пізнання як взаємного доповнення двох способів пізнання: логічного та емоційно-чуттєвого, що сумісно відтворюють його цілісність. Виявлено рушійні сили наукового та художнього пізнання - відповідно пізнавальну задачу суб'єкта, яка є винятково результатом роботи інтелектуальних операцій, і домінуючу потребу суб'єкта, що пізнає, яка випливає з його внутрішнього світу та є емоційно-чуттєвою. Виявлено, що пізнавальний процес - це науково-художнє моделювання суб'єктом об'єкта. Встановлено, що в реальному пізнавальному процесі логічне й образне мислення не вступають у протиріччя, а взаємодіють і доповнюють одне одного, й у цій взаємодії образне мислення допомагає сформулювати предметний зміст задачі, що змінюється і трансформується, а логічне мислення є інструментом розв'язання пізнавальної задачі. Доведено можливість розгляду емоцій як сполучної ланки між науковим і художнім пізнанням, а також їх здатність одночасно виступати у ролі цінності пізнавального акту як такого й у ролі оцінки можливості задоволення домінуючої потреби під час пізнання.

  Завантажити