Досліджено проблему наративної структури епічного твору в аспекті комунікативної абстракції художніх висловлювань. На основі буттєво-онтологічної аналітики наративу та функціональності мінімальних розповідних одиниць з'ясовано задану тенденційність. Розглянуто способи організації та буття розповідних текстів малої прози генерації восьмидесятників як центричні та ацентричні, лінійні та нелінійні типи, традиційні та нетрадиційні види наративних структур. Запропоновано безфабульні художні тексти позначати як наративну структуру з квазіісторією або мінімумом буття. Детально з'ясовано функціональність категорій "персонаж", "герой", "актор", "актант", що кваліфікуються як елементи-підструктури у виявлених типах наративних структур. Авторська система восьмидесятників прочитується шляхом залучення матеріальної субстанції - знака, що дає змогу визначити художньо-естетичні орієнтири цього покоління. Зазначено, що розкриттю наративного потенціалу прозових творів малого жанру сприяють виокремлені нюансові особливості розповідних інстанцій на відповідних рівнях художньої комунікації.

  Завантажити