Проаналізовано проблему музичної полістилістики в її тісному взаємозв'язку з теорією інтертекстуальності. Розкрито сутність і визначено рівні прояву полістилістики у творчості сучасних композиторів. Наукове дослідження здійснено з урахуванням тенденцій сучасного гуманітарного знання, визначених на підставі вивчення існуючих теорій інтертекстуальності та гіпертексту. Розкрито нові аспекти музичної полістилістики як методу композиторської творчості, що відповідає наміру митця ввести свій задум у загальний стильовий контекст музики та як знакового вираження множинності музичної свідомості. Обгрунтовано принципове значення використання композиторами різних способів текстових взаємодій і прийомів інтертекстуальності, що дозволяє виявити шляхи взаємопереходу "свого" - "чужого" у музиці. Запропоновано типологію музичної полістилістики, проаналізовано її моделі. Досліджено основні підходи щодо вивчення феномену інтертекстуальності у сучасному гуманітарному знанні. Розглянуто суміжні літературознавчі та музиконавчі позиції у сфері теорії інтертекстуальності. Розроблено типологію інтертекстуальності з урахуванням її текстологічних, естетичних (ціннісних) та композиційно-художніх характеристик. Особливу увагу приділено розгляду теорії гіпертексту як цілісного музичного хронотопу, що характеризує музику як симультанне метаісторичне явище. Встановлено суттєвий вплив інформаційної перенасиченості музичної культури на формування методу композиторської творчості у другій половині XX - на початку XXI ст. Показано, що теорія гіпертексту як особливого інформаційно-комунікативного феномена дозволяє адекватно інтерпретувати взаємодію, шляхи й особливості трансляції цілих інформаційних пластів, що сприяє розумінню складної культурної ситуації на межі сторіч.

  Завантажити