Вперше в лінгвостилістиці висвітлено різностильову й різножанрову мовотворчість Пантелеймона Куліша в історії української літературної мови другої половини XIX ст., простежено умови формування мовної особистості письменника. Визначено екстра- та інтралінгвальні чинники формування митця як мовної особистості. З'ясовано значення його редакторської й видавничої роботи, мовознавчих студій та перекладацької діяльності в становленні норм літературної мови. Висвітлено погляди П.Куліша щодо проблеми мовнонаціональної єдності. Проаналізовано мовну тканину творів письменника, на підставі чого з'ясовано співвідношення народнорозмовних (розмовно-нейтральних та емоційно-експресивних), фольклорних та книжних лексичних елементів у його художній та нехудожній, а також перекладацькій мовній практиці. Показано практичне входження в художньо-образну мову Куліша церковно-книжних мовних одиниць, функції яких представляють один із шляхів інтелектуалізації української літературної мови.

  Завантажити