Проаналізовано стилістичні функції різних шарів лексики та стилістичне використання фразеологізмів, колоративів, власних назв та індивідуально-авторських новотворів у їх зв'язку із світобаченням письменника. Виокремлено максимально естетично наповнені мовні одиниці у публіцистиці І.Багряного - образ України та лексико-семантичне поле СРСР. З'ясовано, що перифраза є функціонально активним засобом творення образності, цей описовий зворот вторинної номінації є невичерпним джерелом формування заголовків у публіцистиці письменника. На підставі результатів дослідження зроблено висновок, що публіцистика Івана Багряного художня та політична одночасно, але має документальну основу. Зазначено, що це своєрідний сплав, синтез кількох мовних стилів: художнього, наукового та розмовного.

  Завантажити