Вперше комплексно розглянуто українську та західноєвропейську "прозу про землю" кінця XIX - першої третини XX ст. у контексті її міфопоетичної парадигми. На матеріалі характерних творів української, англійської, норвезької, а також російської, польської, французької та німецької літератур визначено загальні закономірності міфопоетичної парадигми даної прози, її типологію та національні особливості. Доведено, що європейська "проза про землю" даного періоду послідовно зберігає пантеїстичні мотиви та інтенції, найчастіше переплетені з біблійними мотивами. Визначено "сюжетотворчу" функцію біблійного складника в ряді творів, а також міфопоетичну інтенційність корелятів "природа - місто" в аналізованій прозі, встановлено особливості відображення в ній міфолегеми землі. Акцентовано увагу на варіативності реалізації міфолегеми "золотого віку" в українській та західноєвропейській "прозі про землю" кінця XIX - першої третини XX ст.

  Завантажити