Досліджено метафізичні аспекти в українській дохристиянській міфології черезаналіз її складників - замовлянь, обрядових пісень, загадок, казок. Розглянуто генезу формування в міфологічній свідомості архаїчної моделі світобудови, її зв'язку з найважливішими потребами та формами людської життєдіяльності, уявлень про місце й призначення людини в світі. Показано, як крізь призму світоглядної опозиції "людина - бог" осмислювався в текстах українських замовлянь і обрядових пісень ідеал суспільних відносин, духовного життя, сім'ї. Показано, як аналіз українських казок під кутом зору виявлення в них метафізичних аспектів світоглядних установок дозволяє розкрити ряд екзистенціалів та нових способів осмислення людиною буття, виявити шляхи пошуку людиною досягнення станів прориву до трансцендентного. Досліджено мислительні парадигми, в основі яких лежить відношення "людина - трансцендентне" та які пронизують основну кількість казок і визначають їх спрямованість та функції. Виявлено та проаналізовано ті міфологічні тексти, де відображено досягнення людиною духовно-психологічних станів, культивування яких уможливлює акти філософування, породження морального знання. Досліджено проблеми формування просторово-часових координат та передумови створення логічних форм осмислення екзистенційних ситуацій в системі давньоукраїнської міфології.

  Завантажити