Досліджено макромовленнєвий акт взаєморозуміння у німецькій мові, що трактується як фрагмент спільної мовленнєвої діяльності двох чи більше учасників спілкування, інтегральний блок послідовних різновекторних висловлень, об'єднаних у єдине комунікативне ціле на основі реалізації ними загальної глобальної інтенції, що полягає у демонструванні мовцями взаємної згоди в їх комунікативних позиціях. Обгрунтовано теоретичні засади визначення лінгвістичного статусу взаєморозуміння як окремого макромовленнєвого акту, виявлено його формальні, семантичні та комунікативно-прагматичні особливості. Установлено вербальні та невербальні засоби вираження взаєморозуміння у німецькій мові, визначено їх прагматичне навантаження, а також розглянуто способи їх взаємодії в комунікації. З'ясовано універсальні передумови, необхідні для здійснення акту взаєморозуміння, та принципи, дотримання яких вимагається від комунікантів. Проаналізовано основні екстралінгвальні фактори (психологічний, соціальний, ментальний) і мовленнєві стратегії (ввічливості й аргументації), які зумовлюють реалізацію й об'єктивацію макромовленнєвого акту взаєморозуміння в німецькій мові.

  Завантажити