Виявлено особливості формування імпліцитних значень лексичними засобами, розкрито їх функціональне навантаження у текстах української драми початку XX ст. На підставі дослідження фактичного матеріалу визначено функції конотованих лексем (імплікаційно-конекторну та функцію розширення асоціативно-образного поля лексеми), оказіоналізмів (рецептивно-фокусну, експресивну, делімітаційно-образну), займенників та дейктичних конструкцій (інтенсифікаційно-сюжетну, антиномійну та функцію розгортання діалогу), вигуків та часток (змінно-тематичну та акційно-спрямувальну), внутрішньої форми слова (конфліктно-зорієнтовану та креативно-дискурсивну). Доведено, що імпліцитність є визначальною рисою, конструктивним, текстотвірним фактором драматургічного тексту початку XX ст.

  Завантажити