Досліджено процеси інтерференційних змін у пізньосередньовічній латинській мові інскрипцій з України кінця XVI - початку XVIII ст., які виникли в результаті взаємодії латинської мови з українською і частково польською мовами. Розкрито та проаналізовано зміни структури мови на морфологічному, синтаксичному та лексичному рівнях, а також розглядаються фонетико-орфографічні особливості інскрипцій. Встановлено, що інтерференційні зміни на морфологічному рівні характеризуються звуженням спектру значень таких частин мови, як займенник і дієслово. Подібні зміни в синтаксисі призвели до порушення синтаксичних моделей відмінкової системи українського різновиду пізньосередньовічної латини. Було зафіксовано недотримання співвідношення між категоріальними синтаксичними значеннями суб'єкта і предиката та категоріальними морфологічними значеннями частин мови, якими виражаються головні члени речення. Основний лексичний фонд пізньосередньовічної латини становить лексика класичного періоду. Найістотніші зміни простежуються в тематичній групі соціально-політичної лексики, в смисловій структурі якої відбувається перерозподіл і спеціалізація значень відповідно до комунікативних потреб і вербалізації нових явищ і понять.

  Завантажити