Поглиблено аналіз базових елементів понятійно-категоріального апарату геополітики. Доведено, що він включає складові: геополітичний та життєвий простір, а також геополітичні інтереси, конфлікти, ідеї, геополітичну реальність, ситуацію, свідомість, національний інтерес, глобалізацію. Розвинуто трактування геополітики як науки, що визначає взаєморозв'язок політичних рішень та захисту національних інтересів та плацентарно-географічного становища країни. Обгрунтовано, що в сучасному геополітичному пізнанні можна виділити дві протилежні концептуальні системи. Одна з них розглядає геополітику як процес, тобто історично (концепції еволюції цивілізацій, балансу сил, євроазійство), інша - логічно ( концепції моно-, дво-, багатополюсного світу). Зазначено, що формування третьої концептуальної системи геополітики, яка б органічно поєднувала обидва підходи, є основною та найбільш перспективною тенденцією розвитку сучасного геополітичного пізнання. Виявлено нові аспекти ролі національного (державного), а в загальному вигляді геополітичного інтересу в реалізації конкретної геополітики, коли основною проблемою геополітичного пізнання та практики є саме проблема генези та подальшого розвитку вказаного інтересу, його трансформації у геополітичні доктрини та практичну геополітику. Виділено та проаналізовано еволюційну модель самоорганізації сучасного геополітичного вибору України, суть якої полягає в множинності систем динамічної рівноваги взаємин України зі своїми геополітичними партнерами. Вдосконалено концепцію геополітичних пріоритетів України, яка грунтується на принципах визначальності національних інтересів держави та потреби забезпечення прав і свобод громадян. Системно проаналізовно труднощі геополітичної орієнтації та відповідного вибору України, пов'язані з внутрішнім і зовнішніми чинниками. Встановлено, що історичний аналіз методів вирішення геополітичних проблем виявляє загальну тенденцію до їх динамізації: від військових до політичних (дипломатичних) і, надалі, соціальних. Дійсне вирішення даних проблем знаходиться не у військовій або дипломатичній, а, перш за все, у соціальній площині. За такого підходу можливо дійсне поєднання історичного та логічного підходів до вирішення головної проблеми геополітичного пізнання та практики, побудова адекватної, цілісної геополітичної картини світу.

  Завантажити