Вперше у вітчизняній лінгвістиці проведено комплексний аналіз мовленнєвої поведінки вікторіанської жінки, визначено прагмалінгвістичні особливості її дискурсу та набір типових для нього комунікативних ситуацій-стереотипів. Встановлено, що вікторіанська жінка як особистість є представником середніх/вищих класів, виразником вікторіанської ментальності, соціокультурних норм, носієм мовного стандарту епохи. Зазначено, що стереотипна мовленнєва поведінка вікторіанської жінки здійснюється у її дискурсі, де домінує принцип ввічливості: переважає позитивна ввічливість з пріоритетною стратегією стимулювання спільності інтересів; з негативних найбільш вживаною є стратегія запитання та ухильності. Визначено, що дискурс вікторіанської жінки включає ситуації: виявлення почуттів, світську бесіду, дискусії, плітки, флірт, розпорядження та повчання. Виявлено, що в екзостереотипі її мовленнєвої поведінки гендерний параметр має відносну значущість: позитивна ввічливість домінує в ситуаціях виявлення почуттів, світської бесіди і флірту; в інших випадках варіативність за ситуативним критерієм нейтралізується і залежить від моногендерного чи кросгендерного контексту спілкування.

  Завантажити