В основу поглибленого вивчення патогенезу лікворогіпертензивного синдрому покладено доктрину Монро - Келлі. Наслідком підвищення внутрішньочерепного тиску (ВЧТ) у хворих на менінгіт є збільшення об'єму спинномозкової рідини. Вивчено взаємовплив гемо- та ліквородинамічних параметрів у порожнині черепа, а також вплив ВЧТ на показники центральної гемодинаміки. Встановлено значення патоморфологічних змін в оболонках, хоріоїдальних сплетеннях та судинах головного мозку у розвитку ліквородинамічних порушень. Визначено місце синдрому неадекватного антидіурезу в патогенезі внутрішньочерепної гіпертензії (ВЧГ). Досліджено, що кровонаповнення головного мозку забезпечує розвиток компенсаторних реакцій на ВЧГ. Вивчено вплив малих доз осмотичних та петлевих діуретиків на внутрішньочерепний, перфузійний тиск та мозковий кровообіг у хворих на менінгіт. Розроблено алгоритм лікування ВЧГ. Обгрунтовано тактику реабілітації хворих залежно від характеру резидуальних проявів хвороби з використанням камер локальної декомпресії в період реконвалесценції.

  Завантажити