Вперше встановлено, що порушення добового профілю артеріального тиску (АТ) та його висока варіабельність (навіть за нормальних середньодобових показників) є предиктором несприятливого річного прогнозу, оцінюваного за кінцевими точками (повторною госпіталізацією, інфарктом міокарда, гострим коронарним синдромом, серцево-судинною та загальною смертністю). Виявлено клініко-гемодинамічні особливості перебігу інфаркта міокарда (ІМ) у пацієнтів старшої вікової групи. Визначено фактори, що впливають на найближчий та віддалений прогнози розвитку даної патології у пацієнтів різних вікових груп. Встановлено взаємозв'язок варіабельності серцевого ритму (ВРС) з перебігом захворювання. Показано негативний вплив низької ВРС на найближчий та віддалений прогнози ІМ. У хворих з безбольовою ішемією міокарда відзначено активізацію симпатичного відділу вегетативної нервової системи (ВНС). З'ясовано, що зниження симпатичної ланки ВНС у хворих на гострий ІМ залежить від віку пацієнтів, а ішемія міокарда (больова та безбольова) є чинником ризику несприятливого річного прогнозу незалежно від даного фактора. Показано переваги застосування низькомолекулярного гепарину в гострому періоді ІМ у порівнянні з нефракціонованим. Встановлено, що використання даного препарату сприяє зменшенню розвитку таких ускладнень як гостра лівошлуночкова недостатність, гострі аневризми, рецидиви ІМ і надшлуночкові порушення ритму.

  Завантажити