Дисертацію присвячено вивченню патогенетичної ролі сполучної тканини при пізніх гестозах різного ступеня тяжкості. Встановлено, що пізні гестози супроводжуються дезорганізацією основної речовини сполучної тканини. Характерним для пізніх гестозів є підсилення розпаду протеогліканів, а також підвищення загальної протеолітичної активності крові. Запропоновано визначення рівня екскреції із сечею гексуронових кислот для діагностики пізних гестозів та переходу прегестозу в гестоз. Доведено, що поєднане застосування препаратів (екстракт ехінацеї пурпурової, alpha-токоферола ацетату та вітаміну А) зменшує порушення сполучної тканини при пізніх гестозах.

  Завантажити