Визначено особливості імунної відповідності у випадку гострої кишкової інфекції (ГКІ) вірусної, бактеріальної та вірусно-бактеріальної етіології у дітей раннього віку. Уперше доведено наявність нозоспецифічних відмінностей у фазовому характері імунологічних змін, що відбуваються у разі ГКІ. Виявлено, що за ГКІ ротавірусної етіології найбільш значними є зміни показників інтерферонового статусу, а за наявності бактеріальних інфекцій - зсуви біологічної активності фактору некрозу пухлини. З'ясовано, що імунологічні зміни у випадку мікст-інфекцій мають риси, властиві вірусному та бактеріальному інфекційному процесу. Установлено залежність основних показників інтерферонового та цитокінового статусу від ступеня тяжкості хвороби. За середньо-тяжких форм ГКІ, незалежно від етіології захворювання, рівень ендогенного інтерферону завжди вищий, ніж у разі тяжких форм хвороби. Установлено, що у 98,2 % дітей, які хворіють на ГКІ різної етіології, реєструються діабетичні порушення різного ступеня тяжкості впродовж трьох місяців після хвороби та у 72,2 % - мають місце різноманітні клінічні прояви дисбіозу кишечника, зокрема, персистуючий діарейний синдром, дермоінтенстінальний синдром або схильність до закрепів. Визначено критерії, що дають змогу диференційовано призначати препарати рекомбінатного інтерферону ("Лаферон") та індукторів інтерфероногенезу ("Циклоферон"). Науково обгрунтовано доцільність їх використання у випадку ГКІ у дітей. препаратів сприяють зниженню тривалості та виразності основних синдромів захворювання (інтоксикаційного та діарейного). Установлено, що позитивний клінічний ефект супроводжується прискоренням темпів відновлення кишкової мікрофлори у постінфекційний період.

  Завантажити