Обгрунтовано можливість клінічного використання матеріалу, виготовленого на основі природного гідроксиапатиту та біоскла, для зміщення кісткових дефектів. Запропоновано нові способи усунення дефектів кісткових і регенерату. Доведено необхідність використання сонографії для динамічного контролю процесу формування та перебудови кісткових регенератів після вільного кістково-пластичного та білокального заміщення санованого остеомієлітичного осередку. Вперше виявлено закономірності клініко-лабораторних змін (імунологічних, мікробіологічних і біохімічних) показників після остеопластики у хворих на хронічний остеомієліт (ХО) та визначено прогностичні критерії виникнення його рецидивів. Вперше розроблено бальну оцінку ступеня тяжкості хворого на ХО, сучасний алгоритм диференційованого вибору оптимальної тактики кістково-пластичного втручання та прогностичну модель ефективності остеопластики. Проаналізовано помилки та ускладнення, розроблено шляхи їх попередження та усунення. Зазначено, що аналіз ближніх і віддалених результатів лікування хворих на ХО свідчить про ефективність даної системи остеопластики.

  Завантажити