Досліджено стильову модель поетичної мовотворчості Ю.Клена у контексті її взаємозв'язків з відповідними художньо-філософськими традиціями світової літератури. З'ясовано її стилетвірні чинники, зокрема процеси формування макро- та мікрообразів, смислової багатоплановості поетичного тексту, шляхів його інтелектуалізації, а також індивідуальну інтерпретацію поетом ідейно-стильової парадигми творчої манери київських неокласиків. Розглянуто мовностильові засоби інтелектуалізації поетичного мовлення митця, найбільш виразними з яких є мовні одиниці етноміфологічного, культурологічного, історіософського, філософського характеру. Зауважено, що лексична система характеризується використанням груп лексики, різних за походженням (народнорозмовна, старослов'янська, діалектна, просторічна, запозичена), тривалістю перебування та місцем у мовній системі (архаїчна, індивідуально-авторська, історично та культурно маркована). Відзначено, що новітні тенденції розвитку модерністичної літератури зумовлюють естетичне використання фонетичних засобів. Поет, зокрема, вдається до прийому семантизації близькозвучних слів. Зазначено щодо стилістичної увиразненості синтаксичної структури творів Ю.Клена, яка характеризується тенденцією до її ускладнення.

  Завантажити