Комплексно досліджено ідею співвідношення форми держави та характеру національного розвитку України, обгрунтовану у працях вітчизняних політичних мислителів кінця XIX - початку XX ст. Розкрито зміст загальновідомих (М.Драгоманова, М.Грушевського, В.Липинського, В.Старосольського, М.Міхновського, Д.Донцова) та малодосліджених (Є.Чикаленка, С.Томашівського, В.Кучабського, М.Сціборського) концепцій щодо визначення форми існування держави, зроблено висновок про актуальність даної проблеми і необхідність її подальшого вивчення. Систематизовано підходи вітчизняних учених щодо визначення характеру національного розвитку Української держави. Проаналізовано три основні традиції у вітчизняній суспільно-політичній думці щодо розуміння спрямованості національного розвитку України: панславістсько-федералістську, консервативно-націократичну та націонал-самостійницьку. Вперше поєднано розгляд документальних джерел (програм політичних партій України початку XX ст. і свідчень засновників основних теорій державності) та дослідження концептуального осмислення ідеї співвідношення форми держави й характеру національного розвитку, представленого у науково-теоретичній спадщині національної суспільно-політичної думки даного періоду. Критично переосмислено теоретичні надбання з проблем української державності та практичну діяльність політично свідомих й активних громадян України у боротьбі за національну самостійність. Встановлено взаємозалежність між науково-теоретичним обгрунтуванням спрямування та характеру національного розвитку та визначенням оптимальної форми держави в Україні. Доведено, що витоки національно-державницької думки України кінця XIX - початку XX ст. базуються на інтелектуальній і громадсько-політичній спадщині М.Драгоманова, який одним з перших обгрунтував необхідність творення української політичної нації у контексті загальноєвропейських демократичних тенденцій. Досліджено вплив суспільно-політичних подій даного періоду на зміну державницьких теорій М.Драгоманова, І.Франка та М.Грушевського, зокрема, виявлено їх прихильне ставлення до федералістських ідей. Аргументовано, що державницькі концепції представників консервативно-націократичної та націонал-самостійницької традицій, зокрема, їх негативне ставлення до демократії, зазнали трансформації саме після поразки визвольних змагань 1917 - 1920 рр., обумовленої розчаруванням вітчизняних учених у здатності української інтелектуальної та політичної еліти утвердити національну державність.

  Завантажити